Гриби — це живі організми, які вражають своїми надзвичайними властивостями. Від найдрібніших до гігантських — вони населяють усю Землю як поодинці, так і в біоценозах. Ми знаходимо їх у лісах, у ґрунті, у вигляді спор у повітрі, всередині та на організмах живих істот, а також як шкідників. Деякі з них їстівні, багато — неїстівні, а деякі — смертельно небезпечні. Мало яка форма життя є такою різноманітною, як гриби.

Їх не відносять ані до тварин, ані до рослин. Адже гриби не здатні до фотосинтезу, як рослини, і тому харчуються гетеротрофно, як тварини. Тобто вони отримують поживні речовини з навколишнього середовища. Часто гриби приймають за рослини, оскільки вони «осілі», проте генетично вони насправді ближче споріднені з тваринами. Від них вони відрізняються, наприклад, тим, що можуть утворювати клітинні стінки — властивість, яка зазвичай притаманна рослинам.

Більшість їстівних грибів належать до базидіоміцетів (Basidiomycota). На поверхні для нас видимим є лише їхній плодовий тіло, яке утворюється для розмноження за допомогою спор. Спори переносяться у навколишнє середовище вітром, дощем або тваринами. Більша частина організму — міцелій — розгалужується глибоко під землею. Через міцелій гриби поглинають поживні речовини, споживають їх самі або передають партнерам по симбіозу. Окремі відгалуження міцелію (гіфи) можуть простягатися на кілька кілометрів і завжди орієнтуються на місця з високою концентрацією поживних речовин у навколишньому середовищі. До речі, міцелій деяких видів лисичок простягається майже на 9 км².

Ліси неможливо уявити без мережі, яку гриби утворюють своїм міцелієм. Виконуючи функцію розкладачів, вони розкладають мертву органічну речовину, а потім повертають її у вигляді поживних речовин у кругообіг життя. Сьогодні вчені припускають, що дерева навіть можуть спілкуватися між собою через цю мережу. Тому цю мережу також називають «Wood Wide Web».

Мікоризою називають форму симбіозу грибів і рослин, при якій гриб вступає в контакт із системою дрібнокореневої мережі рослини. Мікоризні гриби постачають рослині солі, такі як фосфати та нітрати, а також воду, а натомість отримують частину цукру, виробленого в процесі фотосинтезу (зелених) рослин. Крім того, мікоризні гриби захищають дерева від шкідливих речовин і виділяють антибіотичні речовини проти коренепатогенних ґрунтових організмів. Мікоризні гриби також відіграють вирішальну роль у глобальному циклі вуглецю завдяки своїй здатності зв’язувати великі обсяги вуглекислого газу (CO₂).

Дереворуйнівні гриби в природі є важливими помічниками в екосистемі. Вони розкладають мертву деревину, розщеплюють целюлозу та лігнін, утворюють гумус і повертають важливі поживні речовини, такі як вуглекислий газ і мінерали, у природний кругообіг. У процесі вікового розпаду лісів вони є одним із найважливіших елементів, оскільки зрештою повністю розкладають навіть найтвердішу відмерлу дубову деревину. Таким чином вони виконують дуже важливе завдання — «прибирають» у природному балансі лісів та збагачують ґрунт органічною речовиною.

У міських районах, наприклад у парках, гриби, які проникають у ослаблені дерева через рани або через коріння, можуть спричиняти серйозні проблеми зі стійкістю або ризиком зламу. Деякі з цих грибів, наприклад, лакові гриби, утворюють довговічні багаторічні плодові тіла, які добре помітні на дереві. Інші ж утворюють лише однорічні плодові тіла, як-от сірчаний гриб, які протягом року знову розкладаються, що ускладнює виявлення ураження. Деякі з цих деревних грибів, наприклад сірчаний порист, вешенка або гриб-дзвіночок, є їстівними.

У парках та на кладовищах Майнца дозволяється залишати стовбури або частини відмерлих дерев, так звані біотопні або хабітатні дерева. Окрім грибів, вони є важливим місцем проживання, джерелом їжі та місцем розмноження для тварин і рослин.

Німецьке товариство мікології (DGfM) зазначає, що з приблизно 14 400 видів грибів, які, за оцінками, ростуть у Німеччині, лише близько 200 є їстівними, а 150 — отруйними. З них 10 видів класифікуються як смертельно отруйні гриби. Решта видів грибів вважаються неїстівними, тобто вони мають неприємний смак, є неперетравними, занадто дрібними або занадто твердими, або їхня токсичність ще не досліджена. DGfM надає такі поради щодо збирання їстівних грибів:

Взагалі, збирання надземних плодових тіл грибів не завдає шкоди міцелію в ґрунті. При цьому не має значення, чи гриби зрізають, чи викручують. Однак рекомендується обережно витягувати гриби з ґрунту, оскільки біля основи ніжки часто знаходяться важливі ознаки для їх ідентифікації. 

Збирайте лише ті види грибів, які ви точно знаєте. З невідомих грибів можна взяти 2–3 екземпляри на якомога різних стадіях розвитку та спокійно визначити їх вдома. Зберігайте невідомі гриби окремо від їстівних, оскільки навіть невеликі частинки смертельно отруйного гриба можуть зіпсувати весь кошик.

Збирайте лише здорові, свіжі гриби, а перезрілі та занадто великі екземпляри залишайте на місці. Вони є цінним джерелом спор для наступного покоління. У дуже маленьких грибів ознаки часто ще не сформувалися — залиште їх у спокої, щоб вони виросли для наступних збирачів.

Правила охорони природи поширюються також на гриби: багато їстівних грибів, таких як білі, червоні шапочки та лисички, перебувають під охороною природи і їх можна збирати лише в невеликих кількостях для власних потреб. Орієнтовна норма становить приблизно 1–2 кг на збирача на день. Деякі види перебувають під суворою охороною і їх заборонено збирати.

Збирайте гриби в кошик, щоб вони могли провітрюватися. Пластикові пакети абсолютно непридатні, оскільки гриби в них «потіють» і дуже швидко починають гнити.

Якщо ви звертаєтеся до експерта з грибів за допомогою у визначенні, будь ласка, покажіть йому всі свої знахідки. Адже тільки ті гриби, які були пред’явлені, можуть бути визнані придатними до вживання.

Найважливішим місцем зростання місцевих їстівних грибів є ліс, особливо старі змішані ліси з листяними та хвойними деревами. Гриби там ростуть у ґрунті або на деревині. У Майнці загалом мало лісів. У Леннебергському лісі та в лісі Обер-Ольмер збирання грибів заборонено, оскільки це природні заповідники. Для пошуку грибів вам доведеться вирушати, наприклад, у сусідні регіони, такі як Бінгерський ліс, Зунвальд або Хунсрюк.

У вересні та жовтні ми підготували для вас інформацію на тему грибів та дерев-середовищ існування: заходи та контакти в Майнці та околицях, «Зроби сам» — як облаштувати грибний сад, та багато іншого. У п’ятницю, 9 жовтня 2026 року, з 16:30 до приблизно 18:00 відбудеться екскурсія, організована Управлінням зелених насаджень та охорони навколишнього середовища, на тему «Дерева-середовища існування в Друзусваль — місце проживання рослин і тварин». Реєстрація в «Майнцському екологічному магазині».