Коли я приходжу до винного бару Pauser's Vinothek у Флонхаймі, в самому серці Рейнгессена, келихи для вина і закуски вже чекають на мене. Але мої очі ще занадто зайняті, вбираючи красу оточення, просторий диван під яскраво-червоно-зеленою картиною, теплі відтінки дерева барної стійки, вид на барріковий льох та інший вид з вікна на виноградники Рейнгессену. «Шкода, що вино не можна погладити...» — написано на фасаді нового льоху. Ну, у Pauser's вони досить близько до цього підійшли.

«Перший архітектор хотів продати нам башточки і вікна з гратами», — каже Ева Паузер і сміється, — «я хотіла чогось більш простого, справжнього, а не шикарного».  Тепер на околиці Флонхайма стоїть ультрасучасний комплекс будівель з чіткими лініями та елементами з іржавої сталі, сучасним затишним інтер'єром і винним погребом, який працює за принципом гравітації. «Ми побудували льох так, щоб жінка могла ним користуватися, не докладаючи великих зусиль», — каже Ева. Вони називають його «квартирою Паузера» — і завдяки цьому виграли премію Great Wine Capital Best of Wine Tourism Award 2017 у категорії «Архітектура та сади».

«Виноробня завжди керувалася жінками», розповідає Ева. Це одна з типових історій Рейнгессену про прихованих чемпіонів і майстрів своєї справи. Бабуся Аманда Паузер була однією з перших виноробів регіону, у 1960-х роках вона почала прямий продаж вина в пляшках. У 1978 році її син Фрідріх входив до десятки найкращих виноробів Німеччини, але про це мало хто знає.

«Він ніколи не афішував цього», — каже Ева, — «тому в 16-17 років я сказала: ми маємо прискоритися і розповісти про це світу». І вона це зробила: у 2005 році Ева стала королевою вина Рейнгессена, однією з перших, хто революціонізував образ від консервативної дівчини, що вітає гостей, до сучасної експертки з вина. «Я хотіла показати, що я не тільки декорація, але й маю розум», — каже вона: «Я краще працювала над своєю промовою на годину довше, ніж стояла перед дзеркалом». Свою власну думку – Ева завжди мала. Вона

хотіла стати виноробкою вже в 16 років, спочатку пройшла навчання на промислового комерсанта у великому винному погребі в Бінгені, а потім отримала диплом техніка-виноградаря в Бад-Кройцнах. Але те, що змінило її життя, була робоча поїздка до Каліфорнії, в долину Наппа: «Я повернулася іншою Евою», – розповідає вона, – «набагато впевненішою в собі – і з ароматом червоного вина в носі».

З того часу її сира, мерло та каберне здобули славу та нагороди, хоча важким червоним винам у Рейнгессені не давали жодних шансів. «Це тут ніколи не росте», — говорили старші, але Ева не зважала на це. «Я знала, що у нас тут є для цього ґрунти та клімат», — підкреслює вона. У Флонхаймі є важкі глинисто-лесові ґрунти з пісковиком, а також багато сонячних годин. «Сухі як хліб», — каже Ева.

Приземленість і піонерський дух — тут є і те, і інше. Батько Фрідріх посадив Шардоне і Совіньйон Блан ще за спеціальним дозволом. До сьогодні батько і дочка разом працюють у погребі — він за білими, вона за червоними. «Я люблю це», — каже Ева, — «ніщо не може нас розділити». Вона завжди уважно слухає знання старших про виноградники та виноробство, щоб потім поєднати їх із сучасними ідеями.

Зараз їй 33 роки, і вона є матір'ю маленького Вінсента — куди ж ще може привести її шлях? «До зірок», — сміється Ева і показує на етикетку вина. «На нових етикетках буде менше золота, і ми будемо називати наші рівні якості за зірками». Капелла, Вега і Сіріус, найяскравіша зірка для найвищого рівня, поєднана з природними кольорами. «Ми працюємо з Богом, наша майстерня знаходиться під відкритим небом», — каже Ева, — «це підходить». Небо і земля — у Pauser's у Флонхаймі вони мають зустріч.