Метою сімейно-орієнтованого містобудування та планування є створення збалансованого співвідношення між сферами проживання, роботи, забезпечення та відпочинку. Кожен проект має бути перевірений в індивідуальному порядку на предмет відповідності цій меті.

• У міському будівництві та житловому будівництві слід враховувати різноманітні форми життя сімей та одиноких людей, мігрантів, людей похилого віку та людей з інвалідністю.
• Слід враховувати демографічні зміни населення, яке вперше заселяється.
• Необхідно забезпечити відповідне поєднання розмірів та типів квартир у житловому районі та в межах однієї будівлі.
• У рамках міського будівництва та житлового будівництва слід враховувати екологічні зміни, наприклад, шляхом використання екологічно чистих будівельних матеріалів.
• Принцип уникнення транспортних заторів повинен застосовуватися в усіх сферах.
• Містобудівні зв'язки з сусідніми районами та інтеграція будівельної ділянки повинні бути організовані шляхом тісної взаємодії. Це включає хороше сполучення за допомогою велосипедних та пішохідних доріжок, а також громадського транспорту.
• Архітектурний вигляд не повинен підкреслювати соціальні відмінності і тим самим поглиблювати їх. Соціальне житлове будівництво має бути інтегроване і повинно відрізнятися від вільно фінансуваного житлового будівництва лише внутрішнім оздобленням квартир, різними стандартами та житловою площею.
• У особливих ситуаціях з точки зору містобудування та для сприяння зразковим розробкам необхідно проводити конкурси або інші процедури забезпечення якості.
• У рамках освоєння будівельних ділянок забезпечення та фінансування інфраструктури, зокрема соціальної інфраструктури, має регулюватися, по можливості, паралельно з процедурою планування забудови.

Надання різних типів і розмірів квартир, з максимально гнучкими плануваннями, а також квартир, які можна розділити і об'єднати.

Необхідно враховувати зміни в потребах житла та зміни в сімейному циклі.

• У більших квартирах, особливо для сімей, слід враховувати робоче місце кухні, забезпечуючи достатній простір для руху, освітлення та зв'язок із житловою зоною.
• У квартирі та в зоні входу до житлових будинків слід передбачити достатню кількість місця для зберігання речей (наприклад, для дитячих колясок, інвалідних візків, велосипедів тощо).
• Слід прагнути до збалансованого поєднання соціального та приватного житлового будівництва. Це означає, що 25–30 % соціального житлового будівництва має складати недороге житло.
• При заселенні соціального житла слід враховувати можливу потребу в соціальних послугах.
• У будинках, що мають більше чотирьох квартир, п'ята квартира, а також кожна десята додаткова квартира, повинні бути безбар'єрними та обладнаними відповідним чином. Інші квартири повинні бути пристосовані для безбар'єрного доступу, тобто в них не повинно бути порогів, а ширина дверей та площа для розвороту в кухні та ванній кімнаті повинні бути відповідними.

• Невеликі криті зони поблизу житла, щоб діти та підлітки могли перебувати на свіжому повітрі навіть за поганої погоди, наприклад, навіси для автомобілів.
• Тихі внутрішні дворики в житлових кварталах, напівпублічні, з зеленими насадженнями, ігровими майданчиками та зонами відпочинку.
• Громадські ігрові майданчики: згідно з постановою про спортивні споруди землі Рейнланд-Пфальц, на одного мешканця має припадати 2,25 кв. м ігрової площі.
• Ігрові майданчики повинні відповідати різним ігровим потребам різних вікових груп, які з часом змінюються, тобто ігрові майданчики повинні бути модифікованими.
• Слід звертати увагу на безбар'єрний доступ та використання ігрових майданчиків.

При розподілі площ слід враховувати такі аспекти:

• громадські зелені насадження або суцільні зелені зони повинні бути розташовані в пішій доступності від житлової зони.
• Дрібні сади повинні бути розташовані в межах пішої доступності.
• Громадські площі повинні бути облаштовані таким чином, щоб вони могли використовуватися багатофункціонально і слугувати місцем зустрічей.
• Необхідно передбачити незаплановані, зарослі, змінні відкриті площі для подальшого благоустрою.

Необхідно забезпечити базове забезпечення населення.

• Поєднання послуг, соціальної та культурної інфраструктури та (ремісничих) підприємств у районі, до яких можна дійти пішки або доїхати на громадському транспорті.
• При новому плануванні або переплануванні невеликих територій, якщо це сумісно з територією, слід передбачити багатофункціональні площі, наприклад, на першому поверсі житлових будинків для надання послуг (пекарня, пошта, соціальні служби, аптека, лікарські кабінети тощо).

Соціальна та культурна інфраструктура включає:

• послуги з догляду за дітьми
• Зустрічі матерів/батьків
• Послуги для молоді (дитячі та молодіжні центри, місця зустрічей)
• Зустрічі для літніх людей/місця зустрічей
• Громадський центр для багатофункціонального використання, включаючи велику залу для зборів
• Консультаційні послуги соціальних служб/служб догляду
• Форми проживання під наглядом для різних цільових груп
• Школи
• Культурні пропозиції (VHS, бібліотека)
• Спортивні споруди

В принципі, має бути можливе багатофункціональне використання.
Певні об'єкти загального користування (зустрічі матерів/батьків або послуги з догляду за дітьми) можуть також розміщуватися на перших поверхах житлових будинків, за умови наявності відповідних місць для зберігання, наприклад, дитячих колясок. Якщо потреби або структура мешканців змінюються, має бути можливим пізніше перетворення цих площ на житлові приміщення.

Безбар'єрний доступ до вищезазначених об'єктів для людей з інвалідністю, дітей, батьків з маленькими дітьми, людей похилого віку.

При прийнятті рішень щодо розміщення робочих місць та інфраструктурних об'єктів необхідно враховувати потенціал конфліктів, пов'язаних з викидами від виробництва та транспорту.

• Робочі місця повинні, по можливості, розташовуватися в міських кварталах змішаного призначення (поєднання житлових кварталів, ресторанів, магазинів, культурних закладів тощо), якщо тільки необхідність усунення конфліктів не вимагає або навіть не змушує до їх розділення.
• Однак, навпаки, не слід створювати повністю моноструктурні житлові райони. Роботу слід інтегрувати, наскільки це можливо.
• Змішані зони повинні створюватися в окремих будівлях (переважно офісних та адміністративних) або у вигляді інтегрованих житлових зон у межах робочих зон.
• У робочих зонах також застосовуються основні цілі щодо житлового середовища, такі як облаштування вулиць, площ, зелених та відкритих просторів. Приватні та громадські зелені та рекреаційні зони повинні бути пов'язані між собою.
• Бажана структура повинна полегшувати надання інфраструктури для працівників. Відповідно до попиту, у відповідності з концепцією центрів, повинні бути надані послуги роздрібної торгівлі та постачання (ресторани, роздрібна торгівля для щоденних потреб, банк, перукарня тощо).
• На самих робочих місцях слід облаштувати достатню кількість соціальних та зустрічних приміщень. Це можуть бути, наприклад, спільні їдальні, торгові приміщення або бістро.
• У великих робочих зонах слід облаштувати дитячі садки. У зонах змішаного використання ці дитячі садки можуть бути розташовані також у житлових районах.